Село Димка Глибоцького району лежить у південно-західний частині Чернівецької області за 27 км від міста Чернівців і в трьох кілометрах від райцентру Глибока. Хвилин сорок автобусом від центрального чернівецького автовокзалу – і ви в центрі Димки.

Мальовничі краєвиди села, невеликі лісочки і поля, джерельна річка Котовець майже впритул підступають до асфальтової стрічки дороги. А чи ви бачили колись нашу річку? Дивишся, як вона несе свої води, а думки ведуть тебе кудись далеко-далеко, у казкові країни, відомі з бабусиних казок і маминих пісень. Вічнозелені ялини, що ростуть вздовж центральної дороги, проводжають мешканців та гостей села своїм поглядом.

Територія села складає 1002 га і розподілена на 23 вулиці та провулки, які носять такі назви: Центральна, Нова, Л.Кобилиці, Дружба, Штефан чел Маре, Кобилянська, Колгоспна, Польова, Ємінеску, Михайлюка, Севастопольська, Незалежності, Трандафірілор, Крянге, Александрі, Маркса, Чапаєва, Кожедуба, Гагаріна, Дружби Народів, провулок Севастопольський, Колгоспний, Центральний.

В селі сконструйовано 480 будинків, в яких проживає 1848 мешканців. Наше село пишається своїми людьми, серед яких: 51 учасник Великої Вітчизняної війни; 128 дітей війни; 264 пенсіонера, які все життя працювали для розквіту рідної Батьківщини.

Наш край з кожним роком стає все багатшим, підіймаються два і триповерхові сучасні будинки. Село, як і всю державу, торкнулася проблема трудової міграції. Близько 400 людей виїхало за кордон на заробітки, що складає шосту частину працездатного населення села. Це негативно впливає на стосунки у родинах та на виховання дітей.

Перші згадки про село Димку з'явилися у 1446 році, коли Буковина увійшла до складу Молдавського князівства, знаходилася у верхній частині Молдови. Шостого червня 1446 року правитель Молдови Штефан Воде підписав документ, в якому зазначалося, що він дарує село Трестиянець ченцям монастиря Нямцулуй.

Вдруге згадується про село Трестиянець у 1454 році, коли Штефан Воде звільняє ченців монастиря Нямцулуй від сплачування податків, а мешканців села – від десятини.

Наприкінці ХV століття назва села змінилася на Трестіана, що означає: село біля річки, по берегах якої росте очерет. У 1668 році монастир продає село Трестіана молдавському поміщику Георгію Урсакі. 28 квітня 1714 року вдова поміщика Марія Урсакі подарувала село Трестіана монастирю Ворна. З 1775 року наше село разом з усією Буковиною входить до складу Австрійської імперії. В одному з документів 1782 року відбито той факт, що монастир Ворна передає село Трестіана у володіння Тодору Мустаке. В іншому документі відмічається, що частина мешканців села померла від голоду, а частина виїхала до Молдови у пошуках роботи.

Пізніше наше село згадується під назвою Димка. Перші мешканці села жили біля річки, де часто були тумани. Звідси, на думку старожилів, і походить назва села Димка.

У складі Австрійської імперії Буковина знаходилася до 1918 року. Потім у нашому краї панувала боярська Румунія. На один рік – з 1940 по 1941 на Буковині встановилася радянська влада, а далі, до 1944 року панувала на теренах нашого краю фашистська Румунія.

До 1991 року Буковина знаходилася у складі Радянського Союзу. Тепер наш рідний край живе і процвітає під прапором незалежної України.