З-поміж інших видатних імен в українській літературі на межі XIX-XX століть невід’ємне і почесне місце відведено імені Ольги Кобилянської. Твори письменниці, написані за півстоліття літературної діяльності, ввійшли в неоціненну духовну скарбницю, котра живитиме читачів у віках.

Наприкінці листопада (27 числа) 1863 року в гірському містечку Гура-Гуморулуй Південної Буковини (Румунія) у сім’ї дрібного урядовця народилась дочка Ольга. Роки дитинства і юності її, окрім міста народження, пройшли і в Сучаві, Кимполунзі. Вчилася в початковій чотирикласній школі, навчання в якій проводилось німецькою мовою. 17-річною дівчиною закінчує перший свій твір «Гортенза» (1880), написаний німецькою.

У 1889 році сім’я Кобилянських переїхала з Кимпулунга до Димки. Тут Ольга Юліанівна бувала заїздами, а відтак і жила впродовж двох років. У цьому мальовничому селі живе інтересами селянства, вивчає побут, звичаї буковинського села, черпає багатий матеріал для своїх творів, зокрема невмирущої повісті «Земля» (1901).

Повість «Земля» стала хрестоматійним вором нашої літератури, в якій Кобилянська на основі реальної трагедії братовбивства, що сталася восени 1894 р. в селі Димка поблизу Чернівців, порушила вічну тему влади землі над селянином.

Село Димка прославилося завдяки українській письменниці Ользі Кобилянській, яка протягом двох років (1889–1991) проживала на території нашого села.